Хна має 9000-річну історію і використовувалася в усі часи та в усіх цивілізаціях. Вона дає змогу отримати широку палітру кольорів на волоссі та шкірі, самостійно, чи у поєднанні інших рослинних та мінеральних речовин. Фарбування волосся почалося з єгиптян і римлян.

Інші рослинні порошки, такі як куркума, марена або лушпиння волоського горіха, завдяки наявності в їх складі молекули барвника (куркумін, алізарин, юглон) використовувалися в той час як морилки для дерева, для одягу або волосся. Так буддійські монахи використовували куркуму для фарбування свого одягу у помаранчево-жовтий колір, а марену використовували за наказом Луї Філіпа аж до 19 століття для фарбування уніформи французької армії.

У єгиптян за 4000 років до нашої ери хна, змішана з кров’ю, давала червонувато-брунатний колір, який був найбільш поширеним. Рамзес II пофарбувався, щоб приховати своє біле волосся та отримати чорний колір, використавши індиго. У римлян хну змішували з травами для фарбування рудого кольору або з сумішшю квітів шафрану для отримання світлого волосся, що було дуже модно в той час.

В Індії хна є частиною аюрведичних традицій і передається від матері до дочки. Її використовують для очищення волосся, щоб надати йому об’єм, а також захистити шкіру голови. Жінки Сходу все ще використовують хну через її фарбувальні властивості, а також через дію, що регулює виділення шкірного сала. Таким чином, вони мають блискуче, еластичне та шовковисте волосся з гарними червоними відблисками.

Нині хна не втратила своєї актуальності, наряду з іншими рослинними фарбами, як куркума, індиго, катам, марена чи волоський горіх. Адже це дуже чудовий спосіб пофарбувати своє волосся, не тільки не пошкоджуючи, та й ще зміцнив його.